Гіперопіка. Причини і наслідки

Гіперопіка буває Потураюча та Домінуюча. Розкажу що це та чим відрізняютсья  ці два види гіперопіки. Інтуїтивно всі розуміють сенс слова «гіперопіка». В голові малюється комічні образи дбайливих матусь-квочок, які кутають дітей в три шари одягу і годують з ложечки. Посміялися і пішли далі. Але це лише верхівка айсберга. Гіперопіка не менше страшна, ніж недогляд за дитиною, а може навіть більше. Свого часу я зіткнулася з питанням — а яку сім’ю вважати неблагополучної? Часом діти із забезпечених і повних сімей виходять більш покалічені і непристосовані до життя, ніж з неповною і незаможної.

Гіперопіка — модель поведінки батьків, при якій дитина оточений підвищеною увагою, контролем і захистом від уявних небезпек.
Чому так складно усвідомити гиперопеку? Тому що у людей різного віку, націй, соціального положення уявлення про норми відрізняються. Плюс до всього визнати свої промахи можуть далеко не всі, а лише ті, хто схильні до саморефлексії і прийняття відповідальності. Любити свою дитину — це правильно, але неправильно жити за нього. Тому не закривайте очі на це питання. Чи не приведу статистично достовірних даних, але з досвіду роботи з дітьми та їх батьками, та й як мама, скажу, що ця проблема зустрічається в тій чи іншій мірі практично в кожній родині.

Види гіперопіка

Потураюча. Ось це — варіант передозування любові. Дитина стає кумиром в сім’ї, його центром, життям і пупом. Батьки співають дифірамби талантам, умінь, красі дитини. Вже тут варто сказати — «стоп»! Так формується неадекватне уявлення дитини про саму себе! Це не шлях до нормальної самооцінки, це дорога до краху і стресу. Звиклий до загального (сімейному) обожнювання і поклоніння дитина сильно обпечеться, коли його зустріне соціум — дитячий садок, школа, університет, робота. Якщо таланти багаторазово перебільшені, то очікування не підтвердяться. І найжахливіше, що продовжують робити рідні — гнути свою лінію — «Ти молодець, а от всі інші дурні, вони нічого не розуміють. Ти — зірка, вони — ніщо». Батьки повинні давати дитині адекватну зворотний зв’язок! Нехай він знає, що поки не дуже добре малює, але якщо хоче, то може навчитися, а ось математику вирішує чудово, але завдання бувають різні і нічого, якщо іноді щось не виходить. Це краще, ніж звинувачувати вчителів в їх дурості і весь світ в жорстокості. Потворствующая гіперопіка — вірний шлях до истероидному типу особистості — високі прагнення і амбіції, а при першій невдачі нервовий зрив. Дитина не зможе сам приймати рішення і оцінювати ситуації, адже йому завжди надавали вже готове рішення.

Домінуюча. Якщо просто — у дитини забирають волю. В даному випадку вирішують все за нього. У першому варіанті при виникненні труднощів вдаються турботливі мами і бабусі, в другому дитина просто маріонетка в руках батьків, його життя моделюється і контролюється ними. Життя з правил, заборон, умов і маніпуляцій. Щоб підготувати до суворого життя дитини мало хвалять або не роблять цього зовсім. Здібності та вміння занижуються. Дитина не допускається до свого життя, адже він «ще маленький», батьки краще знають який досвід буде корисний. Поступово відбувається психологічне злиття життя дитини і батька, дитина залежимо від емоцій і настрою дорослого, діти проживають життя своїх батьків. Перший вид гіперопіки характерний ліберальному типу виховання, який часто в основі містить байдужість до дитини, вся взаємодія будується на реалізації потреб батьків. Другий вид відноситься до авторитарного, де батько сам реалізується пригнічуючи дитину. Це проявляється навіть у дрібницях — надмірне ласки і ритуали при прощанні, коли дитина намагається вирватися або видно, що йому це неприємно. При даному виді гіперопіки діти виростають боязкими, боязкими, інфантильними, залежними, у них спостерігаються проблеми в спілкуванні.

ПРИЧИНИ
Гіперопіка — це тривога. Тривожний стан батьків, заражаються надалі і дитини. Причина — психологічні проблеми батьків. Робота завжди ведеться в першу чергу з дорослими, тільки більшість з них нічого й чути не хочуть, адже вони просто люблять свою дитину і бажають для нього кращого. В опіки немає нічого поганого, погано, коли вона стає самоціллю. Справжня любов — це чути свою дитину, бачити його потреби, зважати на його думку, любити його тією любов’ю, що підходить саме йому, поважати його межі.

Найчастіше жертвами гіперопіки стають: перші діти, єдині діти, довгоочікувані діти, останні діти, ті, кого виховує тільки один батько, ті у кого загинули старші брат або сестра, діти потребують спеціального догляду. Як ви бачите, список досить великий, можливо ще й не всіх згадала.

Зазвичай на чолі гіперопіки стоять мами. Чоловіки менш схили, але не всі.
Що рухає батьками? Причин колосальне безліч! В першу чергу — особиста нереалізованість. Діти проживають те життя, про яку мріяли батьки, йдуть на нецікаву спеціальність, займаються музикою, балетом і тд. Батьки сублимируют (психологічна захистів