Я люблю його, мучусь страдаю, думаю кожен день про нього…

Питання: Доброго дня! Звертаюся до вас за порадою між стосунками між чоловіком і жінкою.
Моя історія відносин з чоловіком, якого я полюбила…

Мені 33 роки, я 5 років як розлучена, є син 9 років. За цей час я так і не зустріла «свою» близьку людину для життя, доки 1.5 роки назад не познайомилась з одним чоловіком, якому 30 років..Знайомство відбулося через інтернет-він перший написав. Цей чоловік перебував на війні з самого її початку. Коли ми познайомились в березні 2016 р він був на полігоні. А через 2 місяці уїхали в зону АТО на передову. Перед його від`їздом ми бачились один раз. Сам він з Первомайська Миколаївської обл. а я з Рівного. Він приїхав до мене в Рівне, щоб побачитись. Симпатія у нас була дуже велика (звісно був і сексуальний контакт так як всі ми дорослі люди). Вже після цієї зустрічі я зрозуміла, що готова чекати такого чоловіка з війни скільки треба.

Після того як він уїхав на передову кожного дня підтримували стосунки. Він інтелігентний, розумний, цікавий чоловік і запав мені в серце і душу (в яку я нікого не пускала після розводу). Він постійно виявляв свою симпатію до мене і це відчувалось. Але в зоні АТО перестав дзвонити а була тільки переписка. Кожного дня 1.5 року я його підтримувала поки був на війні-він постійно розказував що з ним, як він, ділився всім, хоча він скорпіон по знаку зодіака і відкриватися не вміє як сказав..але переді мною це получилося, хоча мабуть і сам не помітив. У нас багато спільного, великий душевний зв`язок і емоційний контакт не дивлячись на його складний характер і мій теж..Я його сприймала такий який він є. Він перестав дзвонити і я почала задумуватись може я просто друг для нього, чи там обстановка не та і впливає на психіку.
Коли я питала його хто я для нього-він уникав відповіді але продовжував писати далі. Час ішов і в мене з`явилися почуття до людини-я його полюбила. А він не знаю. Я чекала його з війни і надіялась що прийде на гембель і захоче будувати відносини. Але ми ніколи про це не говорили-таке враження що він боявся таких тем. Він казав поки на війні нічого не хоче обіцяти, щоб не обнадіювати і потім не бути винним, бо це війна і всяке може бути.

Я волонтер і брала активну участь з жінками у визволенні хлопців з контракту бо вони були безстрокові і не мали дати закінчення і так можна було сидіти там до кінця життя ( а він був контрактник). Ми їздили в Київ в Міністерство оборони, на мітинги-скільки нервів, недоспаних ночей, але добились прийняття депутатами закону, за яким почали звільняти контрактників. Я вже давно почала відчувати що відноситься він скоріше до мене як до друга але надіялась на більше і боялась в нього спитати. І ось 27 липня 2017 р він прийшов на гембель. І ми почали менше спілкуватись-я десь відчувала що так і буде. Він не приїхав до мене, а я так чекала і він обіцяв після дмб і не дзвонив але продовжував писати. Я перша не писала йому-постійно він. Виговарювався мені як завжди, відкрився мені як нікому іншому.

Я думала 3 роки війни можливо так його поміняли і відношення до мене-хоча навпаки мало би бути благодарність за те що я допомагала йому, я ніколи нічого взамін не прошу. Можливо війна відобразилась на психіці і йому треба час відпочити, подумати що і хто йому треба в житті і т.д. Але я його дуже люблю і мене мучило питання чи я йому треба і хто я для нього. От я і спитала в нього про це хто я йому і чи я йому треба. Перед цим якось говорили про жінок і чоловіків і він сказав що немає достойних жінок і він не зустрічав..Мені боляче було таке чути і я йому про це сказала. Бо вважаю себе достойною для життя жінкою. Обідно таке чути після того що ми разом пережили і я ще не достойна і він не зустрічав таких. Але він сказав ти не так зрозуміла. Я отримала від нього відповідь: Когда мы познакомились была очень большая симпатия и чувства, страсть, увы я был в армии и не имел возможности это все сохранить и приумножить..Сейчас я тебя воспринимаю скорее как близкого друга…У меня нет никого, я просто сейчас не готов к отношениям и не стремлюсь к ним…

Я відчувала десь що почую таку відповідь. Тепер мені дуже боляче бо ця людина стала мені дорогою і важливою. 1.5 року спілкування в нікуди. Він толковий чоловік для життя але мабуть сам не знає що хоче і не може визначитись. Як він сказав він зараз починає після війни все з нуля-пошук роботи, шукає себе як людину..Він мені зробив боляче-як ніж в серце. Я багато чого зробила заради цього чоловіка, думала оцінить таку жінку(він казав що цінить мене і мої якості бо інакше б не спілкувався, але щось не видно). А він так жорстоко поступив-по знаку зодіака скорпіон-а вони завжди такі жорстокі і як вкусять..

Чи може бути так, що спочатку були почуття в нього тепер я просто друг для нього? Чи буває дружба між чоловіком і жінкою? Притому він пише, що так як я його ніхто не розуміє і що я його навіть на відстані відчуваю і не кожен вміє так вислухати як я-не кожній жінці це дано. Я після цієї розмови перестала з ним спілкуватись-уже 5 днів прошло, навіть на фейсбук не заходжу-щезла..мені так легше..Я люблю його дуже такого як він є, мучусь страдаю, дума кожен день про нього.. Надіюсь на щось..Знаю що це безглуздо але можливо він ще передумає.Може йому треба півроку чи більше щоб дозріти до чогось? Чи варто мені далі з ним спілкуватись-може відродяться в нього почуття до мене знов чи це неможливо? Як мені себе вести з ним?Чи не варто теребити собі душу? Але я відчуваю десь всередині що це ще не кінець..а може я помиляюся..Колись він зрозуміє, що таких як я мало-вірних, достойних для життя і як колись вн дозріє до відносин то згадає і прибіжить-подивиться навколо які жінки є..а можливо не прибіжить і так нічого не зрозуміє..

Підкажіть будь ласка чи варто мені далі з ним спілкуватися чи не надіятися на щось? Бо він же ж мене як друга сприймає а я його люблю..Можливо він пише що я йому близький друг але ще не визначився? Як зрозуміти слово близький друг коли були почуття, секс? Чи все таки продовжувати сілкуватися далі як друзі а потім в нього щось може відродиться? Чи варто якось змінити свою поведінку щоб знову його якось зацікавити? Чи не варто це все..забути не можу його..Допоможіть будь ласка порадою наштовхніть як варто далі себе вести..Зарання вам дуже вдячна !

Відповідь: Доброго дня! У ситуації вашій складно щось рекомендувати, любий психолог вам скаже, що на ваше сьогоденне життя впливає дитинство, ваші батькі, ваша Особистість. Як я маю вам рекомендувати щось отак заочно?